Розділ ХІІ. Проблеми реформування місцевого державного управління в україні icon

Розділ ХІІ. Проблеми реформування місцевого державного управління в україні



НазваРозділ ХІІ. Проблеми реформування місцевого державного управління в україні
Дата конвертації04.05.2013
Розмір70.86 Kb.
ТипДокументи
скачать >>>

РОЗДІЛ ХІІ. ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ


Важливим чинником модернізації українського суспільства є створення сучасної, ефективної системи державного управління як на центральному, так і на низовому рівнях. Нова система місцевого державного управління в Україні має бути створена шляхом проведення адміністративної та судової реформ, реформи прокуратури, концептуальні напрямки яких визначенні рішеннями Верховної Ради України,1 Президента України,2 Кабінету Міністрів України.3

Проведення означених реформи обумовлено тим, що існуюча в Україні система місцевого державного управління залишається в цілому неефективною, вона еклектично поєднує як інститути, що дісталися у спадок від радянської доби, так і нові інститути, що сформувалися у період незалежності України. Ця система є внутрішньо суперечливою, незавершеною, громіздкою і відірваною від людей, внаслідок чого існуюче державне управління на місцях стало гальмом у проведенні соціально-економічних і політичних реформ.

Зміст реформи місцевого державного управління полягає у комплексній перебудові існуючої в Україні системи державного управління всіма сферами суспільного життя. Метою реформування місцевих органів виконавчої влади є:

підвищення ефективності здійснення державної політики на територіальному рівні;

спрямування діяльності місцевих органів державної влади на забезпечення реалізації прав і свобод громадян, розширення видів державних (управлінських) послуг та підвищення їх якості;

гармонійне поєднання загальнодержавних та місцевих інтересів з урахуванням особливостей територіального розвитку;

сприяння становленню та розвитку місцевого самоврядування на основі його чіткого функціонального розмежування з повноваженнями виконавчої влади.

У діяльності місцевих державних адміністрацій має бути підвищена ефективність контрольно-наглядових функцій за додержанням Конституції і законів, а також щодо здійснення державного управління і місцевого самоврядування з одночасним посиленням у діяльності районних державних адміністрацій значення розпорядчо-виконавчих функцій.

До сфери контрольно-наглядової діяльності державних адміністрацій повинно бути віднесено:

збереження і раціональне використання державного майна;

додержання фінансової дисципліни, порядку ведення обліку та звітності, виконання державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належне і своєчасне відшкодування збитків, заподіяних державі;

використання та охорона земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів;

охорону пам'яток історії та культури, збереження житлового фонду;

додержання виробниками продукції стандартів, технічних умов та інших вимог, пов'язаних з її якістю та сертифікацією;

додержання санітарних та ветеринарних правил, правил збирання, утилізації і захоронення промислових, побутових та інших відходів, додержання правил благоустрою населених пунктів;

додержання архітектурно-будівельних норм, правил і стандартів;

виконання правил торгівлі, побутового, транспортного і комунального обслуговування, законодавства про захист прав споживачів;

додержання законодавства з питань науки, мови, реклами, освіти, культури, охорони здоров'я, материнства і дитинства, сім'ї, молоді та неповнолітніх, соціального захисту населення, фізичної культури і спорту;

додержання громадського порядку, правил технічної експлуатації транспорту та дорожнього руху;

додержання законодавства про державну таємницю та інформацію.

На заключному етапі реформування місцевої державної адміністрації вони мають бути побудовані за наступною схемою:

а) голова обласної державної адміністрації повинен мати статус політичного провідника єдиної державної політики в регіоні;

б) перший заступник, заступники голови обласної державної адміністрації повинні мати статус державних службовців з деякими особливостями, які мають бути визначені законом. Вони призначаються головою облдержадміністрацій за погодженням, відповідно, з Першим віце-прем'єр-міністром України або з віце-прем'єр-міністром України з конкретного напрямку його функціональних повноважень з урахуванням кандидатур, запропонованих керівним органом управління державною службою;

в) сфери відання та відповідальності заступників голови обласних державних адміністрацій, як правило, повинні відповідати розподілу функціональних повноважень між віце-прем'єр-міністрами України. Це є підставою для обмеження кількості заступників голови обласної державної адміністрації;

г) запроваджується посада Секретаря обласної державної адміністрації, який повинен здійснювати адміністративно-оперативне керівництво апаратом цієї адміністрації. Призначення на цю посаду здійснюється головою облдержадміністрації з врахуванням кандидатур, поданих керівним органом управління державною службою, за погодженням із Державним секретарем, а звільнення з посади у порядку, визначеному у законодавстві про державну службу;

д) між посадовими особами обласної державної адміністрації повноваження повинні бути розмежовані таким чином, щоб голова адміністрації був максимально звільнений від вирішення поточних, оперативних питань та зосереджував увагу на проблемах розроблення і здійснення державної політики з урахуванням специфіки відповідного регіону (регіональної політики);

є) визначення організаційних зв'язків між місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування у процесі здійснення відповідних функцій та делегованих повноважень;

Реформа передбачає розмежування сфери відповідальності щодо надання державних та громадських послуг місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на регіональному і місцевому рівні. Зокрема до сфери компетенції органів місцевого самоврядування повинні бути відійти від місцевої державної адміністрації питання:

місцевих фінансів;

економічного розвитку населених пунктів;

управління об'єктами комунальної власності;

комунального землекористування і використання місцевих природних ресурсів;

планування і забудови населених пунктів;

догляду за дорогами місцевого значення та їх будівництва;

каналізації, електро-, газо- й водопостачання, освітлення населених пунктів; житлового будівництва;

роботи місцевого громадського транспорту;

благоустрою парків та садів;

утримання кладовищ та надання ритуальних послуг;

роботи дошкільних установ, закладів початкової і середньої освіти;

надання медичної допомоги комунальними закладами охорони здоров'я;

роботи комунальних закладів культури, фізкультури і спорту та туризму;

працевлаштування і організації громадських робіт;

окремі питання охорони довкілля, громадського порядку, пожежної безпеки та прав споживачів;

До сфери компетенції місцевих органів виконавчої влади повинні належати питання, не віднесені Конституцією і законодавством України до компетенції органів місцевого самоврядування, передусім:

загального нагляду за дотриманням Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та місцевих державних адміністрацій;

відповідних функцій управління об'єктами державної власності;

координації діяльності територіальних підрозділів (органів) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

видачі ліцензій та дозволів, передбачених законодавством;

контролю у встановлених законом межах за фінансовою діяльністю органів місцевого самоврядування;

Районні державні адміністрації організовуються з урахуванням того, що функції голів цих адміністрацій за своїм змістом не мають ознак політичної діяльності. Відповідно до цього голови районних державних адміністрацій повинні мати статус державних службовців. У подальшому, з огляду на перспективи розвитку інституту державної служби, кандидатури на зазначені посади повинні пропонуватися керівним органом управління державною службою. Перебування їх на посаді не повинно обмежуватися строком повноважень Президента України, що забезпечить стабільність становища цих посадових осіб, їх певну незалежність від політичних змін.

Важливим питанням реформування місцевих органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади є забезпечення чітких субординаційних зв'язків між цими органами та органами виконавчої влади вищого рівня.

Також треба трансформувати адміністративно-територіальні одиниці середньої (район) та вищої (область) ланки адміністративно-територіального устрою на основі збереження його конституційної триланкової структури.

В межах адміністративного реформування повинно бути запроваджене адміністративне судочинство, метою якого є розгляд спорів між громадянином і органами державного управління та місцевого самоврядування. В ході судової реформи суди в адміністративних справах виділяються в окрему систему. В якості переходу до неї на рівні району повинні бути введені посади адміністративного судді, які організаційно входять до складу районних (міських) чи міжрайонних судів. В обласних судах повинні бути створені судові колегії в адміністративних справах як суди першої та апеляційної інстанції.

З розвитком ринкових відносин і підвищення ролі судової влади у захисті прав підприємців і власників, змінюється загальнонаглядова функція прокуратури у сфері господарської діяльності (економічних відносин). У перспективі загальний нагляд буде обмежений питаннями захисту державних інтересів і власності, перевірки законності правових актів, а також дій посадових осіб, що стосуються прав і свобод громадян. Прокурор не здійснює нагляду за діяльністю судів, він є рівноправним учасником судового процесу.

1 Про Концепцію судово-правової реформи/ Постанова Верховної Ради України №2296 від28.04.1992; Про стан реалізації адміністративної реформи стосовно вдосконалення діяльності органів виконавчої влади/ Постанова Верховної Ради України №2067-ІІІ від 02.11.2000

2 Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України №810 від 22.07.1998

3 Концепція щодо внесення змін до Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації”: Розпорядження Кабінету Міністрів України №69-р від 01.03.2001




Схожі:

Розділ ХІІ. Проблеми реформування місцевого державного управління в україні iconРозділ ІІ. Історичний розвиток місцевого державного управління в україні
Україні пройшло через тривалий історичний розвиток, пов’язаний як з існуванням національної державності, так і з розвитком держав,...
Розділ ХІІ. Проблеми реформування місцевого державного управління в україні iconХіі. Закордонний досвід місцевого державного управління >12 Організаційно-правова модель місцевого державного управління в Російській Федерації
Підписанням Федеративного договору (1992 р.) та прийняттям Конституції (1993 р.) Росія набула всіх ознак федеративної держави. Відповідно...
Розділ ХІІ. Проблеми реформування місцевого державного управління в україні iconРозділ VІІ. Територіальні підрозділи урядових органів державного управління
...
Розділ ХІІ. Проблеми реформування місцевого державного управління в україні iconМетодичні рекомендації з підготовки аналізу регуляторного впливу Визначення проблеми, яку передбачається розв’язати шляхом державного регулювання Даний розділ повинен Містити
Аналіз цієї проблеми та оцінку її важливості. Зокрема, короткий аналіз причин, через які виникла проблема, та її масштаб
Розділ ХІІ. Проблеми реформування місцевого державного управління в україні iconРозділ І. Методологічні засади побудови системи державного управління на місцевому рівні
Діяльності – державного управління, під яким розуміється діяльність органів та установ усіх гілок державної влади (законодавчої,...
Розділ ХІІ. Проблеми реформування місцевого державного управління в україні iconШановні колеги! Запрошуємо Вас взяти участь в роботі Міжнародної Науково-практичної конференції «Туристичний та готельно-ресторанний бізнес в Україні: проблеми розвитку та регулювання»
Запрошуємо Вас взяти участь в роботі Міжнародної Науково-практичної конференції «Туристичний та готельно-ресторанний бізнес в Україні:...
Розділ ХІІ. Проблеми реформування місцевого державного управління в україні iconРозділ IХ. Делегування виконавчим органам місцевого самоврядування та виконавчим органам автономної республіки крим окремих повноважень виконавчої влади
Раві наділяти виконавчі органи місцевого самоврядування та автономії окремими власними повноваженнями. Відтак, хоча останні не є...
Розділ ХІІ. Проблеми реформування місцевого державного управління в україні iconРезюме вул. Кримська 26а, 79035, м. Львів, Україна тел роб. 59-35-91 Володимир Карпук
Львівський регіональний інститут державного управління Української Академії державного управління при Президентові України, магістр...
Розділ ХІІ. Проблеми реформування місцевого державного управління в україні iconДержавне управління як системне суспільне явище Поняття управління та управлінського впливу
Механізм державного управління; онтологічні та гносеологічні елементи державного управління
Розділ ХІІ. Проблеми реформування місцевого державного управління в україні iconНаказ Міністерства фінансів України 28 січня 2002 року №57
Примітка. Складається органами державного управління та місцевого самоврядування
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©sm.znaimo.com.ua 2000-2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи

Разработка сайта — Веб студия Адаманов